Антифризи / гальмівна

Антифризи
Види, особливості застосування, терміни заміни.

В ідеальному світі все паливо, спалене двигуном, має повністю перетворюватися в механічну енергію, яка передавалася б без втрат на колеса автомобіля. Але, на жаль, світ не ідеальний і ККД сучасного двигуна внутрішнього згоряння становить не більше 30-50%. Тобто всього 3 - 5 л палива з кожних витрачених 10 л дійсно перетворюються в механічну енергію, інші ж 5 - 7 літрів просто згорають, виробляючи значну кількість теплової енергії.

Середньостатистичний дволітровий бензиновий двигун потужністю 110 кВт виробляє до 350 МДж тепла, чого цілком достатньо для нагріву мотора до сотень градусів. Однак, з огляду на різні фізичні властивості матеріалів, з яких виготовлені компоненти мотора (сталь, чавун, алюміній, мідь, гума тощо), нормальна робоча температура двигуна становить близько 100 ° С. А від надлишку тепла необхідно позбавлятися за допомогою системи охолодження.

Система охолодження сучасного двигуна являє собою справжній лабіринт каналів в блоці і голівці двигуна, по якому циркулює охолоджуюча рідина, відбираючи у нього тепло і розсіюючи його через радіатор. При цьому, якісна охолоджуюча рідина повинна мати певні властивості: мати високий коефіцієнт теплопередачі (ефективно відбирати тепло у двигуна і віддавати його радіатору), мати низьку температуру замерзання, високу температуру кипіння, бути нейтральною до металу і гуми, мати змащувальні властивості для помпи, а також бути максимально екологічно безпечною.

У загальному випадку незамерзаючі охолоджуючі рідини називаються антифризами (від англійських слів anti - проти і freeze - замерзати). Незважаючи на загальноприйняте розподіл на «тосол» і, власне, «антифриз», за своїми властивостями тосол є загальною назвою незамерзаючих охолоджуючих рідин (тобто антифризів), спочатку розроблених в 1971 році для ВАЗ-2101 для заміни італійського Paraflu.

Що потрібно знати, щоб правильно вибрати і купити антифриз для свого автомобіля?
В першу чергу, варто відмовитися від застосування різних тосолів навіть для стареньких радянських автомобілів. Справа в тому, що для продукту з назвою «Тосол» відсутня будь-яка певна рецептура і вимоги по ключовим його властивостями, а в каністрі може виявитися рідина з невідомими характеристиками і сумнівною безпекою для компонентів двигуна. Так, в складі тосола різних виробників може бути як етиленгліколь, так і пропіленгліколь, змішувати які категорично не рекомендується.

Види антифризів
Найбільш популярними і, свого роду, загальновизнаними на сьогоднішній день є антифризи стандарту G11 і групи стандартів G12. Потрібно відзначити, що позначення G11, G12, G12 + і G12 ++ є ринковими іменами стандартів антифризів VW TL 774-C, TL 774-F, TL 774-G і TL 774-J. Кожен з цих стандартів має чіткі і жорсткі вимоги до властивостей продукту, а також до його складу. Антифриз G11 VW TL 774-C (Aral Antifreeze Extra, DynaPower Antifreeze Blue) являє собою рідину, що охолоджує синьо-зеленого кольору (колір може варіюватися в залежності від виробника), який забезпечує надійне відведення тепла від компонентів двигуна і їх захист від корозії з рекомендованим строком служби до 2 - 3 років.

Антифриз G12 червоного кольору став розвитком стандарту G11. Змінена рецептура дозволила, в першу чергу, збільшити рекомендований термін його служби до 5 років. Антифризи G12 + і G12 ++ (Aral Antifreeze Silikatfrei, DynaPower Antifreeze Red) дуже сильно відрізняються від оригінального G12 як рецептурою і властивостями, так і кольором. Антифризи цих стандартів мають червоно-лілово- рожевий колір, також мають подовжений термін служби, однак, на відміну від оригінального G12, значно менш агресивні, більш екологічні і допускають змішування з синім G11. Змішувати ж G11 і G12 категорично не рекомендується. Подальшим розвитком стали антифризи стандарту G13, також мають лілово-рожевий колір і повністю сумісні з попередніми стандартами.

Незважаючи на популярність і відмінні властивості антифризів G12 + / G12 ++, деякі автовиробники сьогодні застосовують антифризи своєї власної закритої рецептури, що мають своє колірне маркування. Змішувати їх з охолоджуючими рідинами іншого типу не варто, а ось повністю замінити антифриз на значно більш доступний і популярний G12 ++ можна сміливо. У японських і корейських автомобілях, особливо спочатку вироблених для внутрішнього ринку, нерідко зустрічається синій антифриз промислової заливки, який, незважаючи на колір, не відповідає стандарту G11 VW TL 774-C.

Що потрібно для заміни антифризу?
Більшість антифризів представлені у вигляді концентратів і вимагають подальшого розведення дистильованою водою. Концентрат антифризу в нерозбавленому вигляді має гірші властивості, ніж правильно розведений - має більш високу температуру замерзання, нижчу температуру кипіння (що критично для сучасних автомобілів, робоча температура охолоджуючої рідини в яких нерідко доходить до 110 градусів), забезпечує гірший захист від корозії і, як правило, швидше випаровується. Так що для заміни потрібно купити антифриз (концентрат) і дистильовану воду в рівних кількостях. Типовою і абсолютно достатньою для практично будь-якого клімату пропорцією змішування концентрату антифризу з водою є 50/50.

Скільки потрібно антифризу для заміни?
Точну кількість охолоджуючої рідини, необхідної для конкретного двигуна, краще уточнити в сервісній документації до автомобіля. В середньому, обсяг ОЖ в 4-циліндровому двигуні становить 7 - 10 літрів, тобто для заміни потрібно близько 4 - 5 літрів концентрату і стільки ж дистильованої води. В цьому плані асортимент DynaPower особливо зручний: є упаковки 1,5 л, каністри 5 і 20 л, бочки 60 і 208 л і навіть контейнери 1 м3 для транспортних парків і промислових підприємств. Заходьте у відповідний розділ нашого сайту і зробіть свій вибір!

Гальмівні рідини
Види, типи, змішуваність, терміни заміни. 

В сучасних транспортних засобах застосовується два типи механічних гальмівних систем: гідравлічна і пневматична. У пневматичних системах гальма задіються за допомогою тиску повітря. З метою безпеки в таких механізмах стиснуте повітря відводить гальмівні колодки від дисків або барабанів, до яких вони з максимальним зусиллям притискаються гальмівними механізмами. Пневматичний привід гальмівних механізмів застосовується виключно в деяких вантажних автомобілях, а також на залізничній колії. Наймасовішою є гідравлічна гальмівна система. Саме вона встановлена ​​на всіх легкових, легких комерційних і сучасних вантажних автомобілях.

У гідравлічної гальмівної системи колодки завжди знаходяться в розчіпленому стані і притискаються до диска або барабану за допомогою передачі зусилля від педалі гальма або електронно-гідравлічного блоку до гальмівних циліндрів супортів або барабанів. Зусилля від педалі до гальмівним механізмам передається гальмівною рідиною, яка є, по своїй суті, особливим типом гідравлічної рідини.

Сфера і специфічні умови застосування гальмівної рідини пред'являють і певні вельми жорсткі вимоги до її властивостей. Гальмівна рідина повинна бути нестиснена і легкотекуча, мати високу температуру кипіння, бути неагресивною до металів і при цьому не втрачати свої властивості при низьких температурах, що особливо актуально в системах ABS, ESP, допомоги в поворотах і розподілі тяги.

У чому відмінність гальмівних рідин, і яку гальмівну рідину застосовувати?
Сьогодні в гідравлічних гальмівних системах застосовується три типи рідин: на основі силікону, поліетиленгліколю і мінерального масла LHM.

Мінеральне масло LHM не вбирає вологу, має дуже високий індекс в'язкості, низьку температуру застигання і відмінні змащувальні властивості. Однак, незважаючи на численні плюси, мінеральне масло стискається сильніше, ніж гальмівна рідина. Тому його застосування дуже обмежене і сьогодні використовується в більшій мірі в гідравлічних нетормозних системах деяких автомобілів Peugeot і Citroen минулих років випуску. Аналогічне масло застосовується в деяких велосипедних гідравлічних гальмах.

Поліетіленгліколеві і силіконові гальмівні рідини діляться, в залежності від своїх властивостей, на класи відповідно до стандарту FMVSS №116 Американського департаменту транспорту DOT (Department of Transportation). Цей стандарт був визнаний світовою автомобільною промисловістю і застосовується сьогодні для регламентації властивостей і характеристик гальмівних рідин. Згідно з цим стандартом існує 5 класів гальмівних рідин, які охоплюють DOT 2, DOT 3, DOT 4, DOT 5 і DOT 5.1. При цьому клас DOT 2 застарів і не застосовується. Кожному з класів запропоновані мінімальні характеристики, якими повинна володіти рідина: «суха» і «мокра» температури кипіння, в'язкість і основа рідини.

«Суха» температура кипіння визначає температуру закипання чистої рідини, без вологи. У зв'язку з тим, що всі рідини на основі поліетіленгліколю і силікону дуже гігроскопічні (мають властивість поглинати вологу з повітря), а гальмівна система автомобілів не на 100% герметична, в характеристики гальмівних рідин був введений додатковий параметр - температура кипіння рідини, в складі якої знаходиться 3,7% вологи. Це своєрідний ліміт, при якому гальмівна рідина ще вважається робочою. Цей параметр отримав назву «мокра» температури кипіння.

При зниженні температури в'язкість гальмівної рідини підвищується, вона стає густішою, її проходження знижується. У найпростішій гальмівній системі без модулів ABS, ESP і їм подібних в'язкість гальмівної рідини не є критичним параметром. Однак в сучасних автомобілях з численними електронно-гідравлічними блоками, які втручаються в роботу гальмівної системи, до стабільності властивостей гальмівної рідини пред'являються підвищені вимоги. Вона повинна, як і масла для АКПП, зберігати незмінні характеристики в максимальному діапазоні температур.

Основні характеристики гальмівних рідин стандарту DOT і відміну за класами

Змішуваність гальмівних рідин
Чи можна змішувати різні гальмівні рідини? Можна, але з застереженнями. Гальмівні рідини різних класів, що мають однакову основу, абсолютно без наслідків можна змішуюти одні з одними. При цьому характеристики готової рідини, природно, зміняться залежно від того, яка рідина в яку була залита і в якій кількості. Для доливання краще застосовувати рідину класом вище, ніж та, що вже знаходиться в системі. Так, DOT 5.1 можна доливати і в DOT 4, і в DOT 3.

Змішувати ж рідини з різними основами ні в якому разі не можна. Як можна і доливати гальмівну рідину на будь-якій основі до мінерального маслу. Гальмівні рідини, як і охолоджуючі рідини, в залежності від свого типу, маркуються барвником. Всі поліетіленгліколеві рідини мають янтарно- жовтий колір, силіконові DOT 5 - рожевий, а масло LHM - зелений.

Термін служби гальмівної рідини
Незважаючи на те, що до складу гальмівних рідин входять зв'язуючі вологу присадки, їх дія не нескінченна і з часом гальмівна рідина починає набирати вологу. В результаті падає її температура кипіння, погіршуються антикорозійні і змащувальні властивості.

Коли міняти гальмівну рідину?
У технічній документації до автомобіля можуть бути вказані різні інтервали заміни, а то і можуть бути зовсім не визначені. Однак всі гальмівні рідини мають свій чітко визначений термін служби, після закінчення якого їх характеристики виходять за допустимі межі, навіть якщо автомобіль весь цей час стояв нерухомо. Відбувається це в результаті постійного вбирання рідиною вологи з повітря.

Термін служби рідин класу DOT 3 становить 1-2 роки, рідин класу DOT 4 - 2-3 роки, а заміну рідини класу DOT 5.1 рекомендується проводити раз в 3-4 року. Рідини класу DOT 5 зберігають свої властивості в допустимих межах до 5 років, однак через надзвичайно високу схильність до аерації (насичення повітрям), застосування рідин цього класу обмежена, а в автомобілях, що мають в гальмівній системі електронно-гідравлічні компоненти (ABS, ESP і т.д.) взагалі неприпустимо.